Адвокатські послуги у сфері спадкового права.

Спадок за заповітом

Оскарження всіх видів заповітів, частин заповіту, зміна заповіту: 
Заповіт із заповідальним відказом;
Заповіт із покладенням на спадкоємців обов’язків;
Заповіт з умовою;
Заповіт із встановленням сервітуту;
Заповіт з призначенням спадкоємців;
Заповіт з умовою щодо позбавлення прав на спадкування;
Особистий заповіт і заповіт подружжя;
Секретній заповіт, заповіт з участю свідків та за участі особи, яка погодилась його виконувати.

Визнання недійсним та нікчемним заповіту.

Оскарження договорів довічного утримання (догляду).
Припинення, розірвання спадкового договору та визнання його недійсним.

Спадок за законом
Черговість спадкування.
Спадкування за правом представлення.
Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.
Особливості спадкування за правом на обов’язкову частку.

Особливості спадкування окремих видів майна та прав.
Спадкування квартир, будинків та інших об’єктів нерухомості.
Спадкування прав на земельну ділянку.
Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування.
Спадкування частки на право спільної сумісної власності.
Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування).
Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки.
Спадкування обов’язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем.
Спадкування вкладів у банках (фінансових установах).
Спадкування заставленого майна.
Спадкування особистих (немайнових) прав та обов’язків.
Спадкування автомобілів.
Спадкування акцій.
Спадкування майна члена фермерського господарства.
Спадкування речей, обмежених в обігу.

Корпоративне спадкування.
Охорона корпоративних прав спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями.

Здійснення права на спадкування.
Прийняття спадщини.
Строки прийнятя спадщини.
Поновлення строку на прийняття спадщини.
Фактичне прийняття спадщини.
Поділ, виділ часток спадщини.
Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія).

Визначення недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Перерозподіл спадщини.
Виділення часток в натурі.
Встановлення порядку користування неподільним майном.

Юридична консультація правового характеру.

Написання позовів, претензій та інше.

Адвокатські запити.

Захист Ваших інтересів в усіх державних органах, установах, судових інстанціях, правоохоронних органах, прокуратурі та судах України стосовно діяльності замовника послуг. 

Конфіденційність та якість послуг – гарантовано.

Спадкові відносини

Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII ( 3425-12 ) "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV ( 2709-15 ) "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК ( 435-15 ) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Адвокатські послуги при вирішенні спору щодо спадкування прав на майно, яке знаходиться за кордоном, або за участю іноземця

При вирішенні спору щодо спадкування прав на майно, яке знаходиться за кордоном, або за участю іноземця, необхідно з'ясовувати, чи існує договір про правову допомогу з цією країною, і чи в цьому договорі не передбачені інші правила щодо спадкування, ніж в українському законодавстві.

У разі розбіжностей застосовуються норми міжнародного договору.

Право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ), регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно.

Адвокатські послуги з визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом термін, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності, зазначеним Кодексом.

Відкрити провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ потрібно перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини розгляду не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий термін для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину, звернувшись у нотаріальну контору (після чого вважається таким, що прийняв спадщину).

Повторне визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового терміну, потрібно дослідити важливість причини пропуску терміну для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У резолютивній частині рішення суду повино бути вказано відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий термін, достатній для подання заяви про прийняття спадщини не може перевищувати шестимісячного строку, для прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися з позовом до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

У разі коли після спливу строку для прийняття спадщини та розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, такі спадкоємці мають право вимагати передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. При переході за цих обставин спадкового майна як відумерлої спадщини до територіальної громади такий спадкоємець має право вимагати його передання в натурі, а у разі його продажу має право на грошову компенсацію.

Судовий збір

Кожна позовна заява - первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшкодовуваного майна.

Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати встановлюються законом. Зокрема, необхідно враховувати, що при обчисленні судового збору у справах про спадкування майна не береться до уваги вартість успадкованого майна, про яке зазначено в пункті 16 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) "Про державне мито", і що від сплати цього збору звільняються особи, указані в пункті 6 (спадкоємці першої черги громадян, реабілітованих відповідно до Закону України від 17 квітня 1992 року N 962-XII ( 962-12 ) "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні") і в пункті 18 частини першої статті 4 вказаного Декрету.