АДАПТАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА

 - (лат. adaptatio - пристосування, від adaptare — пристосовувати, прилагод-жувати) — форма правової гармонізації, сутність якої полягає в узгодженні та пристосуванні нормативно-правових актів нац. законодавства до міжнар., європ. або внутрішньодерж. правових стандартів. Грунтуєть­ся на принципах системнофункціонального та порів­няльно-правового пізнання державно-правових явиш і формування відповідної системи законодавства. У сучасний період одним з пріоритетних напрямів розвитку законодавства України є його адаптація до законодавства Європ. Союзу та країн СНД, а також до міжнар. правових стандартів. Політико-правові та орг. засади цієї діяльності визначаються Угодою про парт­нерство і співробітництво між Україною і Європейсь­кими співтовариствами та їх державами-членами 1994, Спільною стратегією щодо України (схвалена Радою Європи на Гельсінкському саміті 11.XII 1999), Законами України «Про Концепцію Загальнодержав­ної програми адаптації законодавства України до за­конодавства Європейського Союзу» (2002) та «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (2004), постановою Кабінету Міністрів України «Дея­кі питання адаптації законодавства України до зако­нодавства Європейського Союзу» від 15.Х 2004 тощо.