Стаття на тему: „Відшкодування ПДВ”

Враховуючи, що підставою позовних вимог у справах зі спорів про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, є порушення передбаченого чиним Законодавством права платника податку на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на моменти виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, беручи до уваги, що підставою для подання позову у справах даної категорії є порушення права платника податків на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені строки, платнику податку у випадку стягнення бюджетної заборгованості необхідно формулювати позовні вимоги як вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а у випадку стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, - як вимоги про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

Позовні вимоги про зобов'язання податкового органу надати органу Державного казначейства України висновок про відшкодування сум податку на додану вартість або про відшкодування процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, не відповідають визначеним Законом матеріально-правовим способам захисту порушеного права, а тому в їх задоволенні має бути відмовлено.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена та, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Для управління коштами Державного бюджету України було створено Державне казначейство України. передбачено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.

Державне казначейство, як система органів державної виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Також визначено, що виконання відповідних показників державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів, позабюджетних коштів у частині, що визначається Головним управлінням Державного казначейства України, здійснюються відділеннями Державного казначейства України у районах, містах, районах у містах і саме вони здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.
Відшкодування податку на додану вартість, за тереторыальныстю, органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Таким чином, з урахуванням повноважень, відповідний територіальний орган Державного казначейства України повинен залучатися до участі у справі як відповідач за позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість або за позовом про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості (інших сум), поряд з відповідним органом державної податкової служби.

Крім того, чинне законодавство передбачає стягнення сум з відповідачів, тому залучення відповідного територіального органу Державного казначейства України у якості третьої особи на стороні відповідача не допускаэться.

Щодо обчислення і сплати податку на додану вартість, то встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена та, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Проте проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений місячний термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України, у тому числі й про стягнення процентів за бюджетною заборгованістю у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням сум податку на додану вартість. Неподання позивачем до податкового органу заяви про перерахування сум процентів на його рахунок не позбавляє позивача можливості скористатися своїм правом на звернення до суду з позовами про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням суми податку на додану вартість.

Не пов'язують права платника податку на стягнення нарахованих ним процентів на суму бюджетної заборгованості з моментом повного погашення бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, необхідно враховувати, що нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості залежить від облікової ставки Національного банку України, тому має здійснюватися з урахуванням зміни облікової ставки Національного банку України у період існування бюджетної заборгованості.

Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України. Питання, пов'язані з нарахуванням процентів на суму бюджетної заборгованості також урегульоване чиним законодавством.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, господарюючий суб'єкт, діяльність якого пов'язана з вивезенням (пересиланням) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, не може знаходитись у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що працює на внутрішньому ринку, щодо відшкодування податку на додану вартість, а також суми відсотків за несвоєчасне його відшкодування. Тому здійснення експортного відшкодування з порушенням строку, тягне за собою наслідки, а саме - нарахування та стягнення процентів за несвоєчасне проведення експортного відшкодування.
Встановлено строк на проведення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, а саме – протягом місяця, наступного після подачі декларації з податку на додану вартість.

Суми, невідшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

За таких обставин чинне Законодавство передбачає можливість звернення з позовом до суду про стягнення бюджетної заборгованості у будь-який момент після закінчення місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому чинним Законодавством. Отже, якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість, у платника податку немає підстав для включення суми податку на додану вартість, зазначеної у такій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Інші недоліки у формі податкової накладної, зокрема неповнота або незазначення відомостей, можуть бути самостійною підставою позбавлення сили належного доказу цієї накладної у разі, коли сумніви щодо вказаних відомостей не були усунуті під час розгляду спору.

Документом, що надає право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна.

Вирішуючи спір щодо правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих особами, установчі документи яких були визнані недійсними в судовому порядку, необхідно, насамперед, з'ясовувати, чи мав право продавець складати і видавати покупцю податкову накладну і якщо мав, то чи була вона видана у встановленому порядку, оскільки від цього безпосередньо залежить право покупця на податковий кредит. Тобто слід з'ясовувати обставини фактичного виконання умов договору сторонами та розглядати такий спір з урахуванням приписів податкового законодавства.
Зокрема, необхідно встановити, чи мав місце факт підписання податкової накладної особою, прізвище і ініціали якої містяться у такій податковій накладній, і, якщо мав, чи були у вказаної особи відповідні повноваження.

Слід також вирішити відповідний спір, оцінивши у сукупності всі встановлені факти. Для того щоб вирішити даного роду спір, потрібно негайно звернутися до фахівців в галузі податкового права, які мають практичні та теоретичні навики.